На сьогодні, кожен, хто мешкає в Україні, переживає стрес із-за ситуації в країні. Ці люди знають, що таке труднощі. Вони навчилися жити інакше, об'єдналися в міцний єдиний народ, зрозуміли, що країна стоїть на першому місці в їх душі та відчули себе справжньою потужною нацією. Але якою ціною все це вдалося... Текли ріки крові, українці віддавали життя за права вибору, свободу, за перспективне майбутнє. Але все - таки домоглися свого.

  Останнім часом все частіше чую ці слова європеєць, Європа, євроінтеграція. Багато хто зараз прагне до Європи. Кажуть: ось у них там краще, чистіше, люди доброзичливі, розумні. А для мене не зрозуміло, навіщо кудись прагнути, якщо просто тут можна не смітити, намагатися бути ввічливим, вчитися. Адже кажуть чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять. І це дійсно так. Ось викинеш фантик в смітник і це вже 1 крок до Європи; будеш вчитися, бути ввічливим з усіма і це вже 2 крок до Європи і так по - трохи якщо кожен буде так робити, то і у нас буде як у Європі. Адже європейцями не народжуються - ними стають. Так звичайно, я іноді заздрю ​​своїм одноліткам з Європи, вони живуть на багато краще за мене. У них і система освіти інша і медицина продвинута. Але якщо так поміркувати, і у них є теж недоліки, в кожній з країн. Просто,Австрія, Бельгія, Болгарія, Великобританія, Угорщина, Німеччина, Греція, Данія, Ірландія, Іспанія, Італія, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Польща, Португалія, Румунія, Республіка Кіпр, Словакія,Словенія, Фінляндія, Франція, Хорватія , Чехія, Швеція, Естонія більше працюють над тим, щоб життя стало кращим у людей. Ми - центр Європи. Потрібно прагнути до європейського способу життя, цінностям, а головне допомагати один одному. Україна вільна країна, як і Європа. Ми маємо право вибору, голосу. У нас є свобода, на відміну від тоталітарної Росії. Не менш важливо – це кожному українцю бути європейською людиною. Не скаржитися на життя постійно,а змінювати в першу чергу самого себе.

  Жити "по-європейськи", звучить спокусливо, і все частіше ця фраза звучить в нашій країні. Україна зараз стоїть на роздоріжжі, перед прийняттям важливого рішення. Чи стане рятівним колом для нас вибір вступу до Євросоюзу? Чи варто воно того? Варто, патріот своєї країни давно прагнув на підписання договору між Україною та Європейським союзом. Я впевнена, що це просування вперед, нові перспективи, нові ідеї. Я все-таки думаю, що завдяки цій угоді Україна отримає більше свободи, більше можливостей.
  Як би там не було я пишаюся, що я українка, а це значить що і європейка теж. Дуже щаслива, що живу в священній, нездоланній, непереможній, незалежній країні. А взагалі, я вважаю, Україна і Європа це одне ціле. От припустимо, візьму я карту географічну. Закрию рукою одну частину, ну або закреслю зовсім. І що це вийде? Ясна річ, що по частинах не може існувати, це єдине ціле. Навіть можна заглибитися в історію. Український народ протягом усіх століть прагнув довести, що вони європейська держава. Так, їх виганяли, їм забороняли багато чого, їх знищували, але вони ніколи не здавалися. І нарешті довели свою відданість принципам демократії, верховенства права, свободи слова, поваги до прав і свобод людини, підтвердили, що Україна, поза всяким сумнівом, європейська держава і в географічному, і в цивілізаційному вимірах. На мій погляд, Україна – це, так би мовити, серце Європи, а Європа не може жити без серця. Ви запитаєте причому тут серце?А я відповім. Україна географічно розташована у центрі Європи. Через нашу країну проходять залізничні колії, спрямовуються в інші держави континенту; повітряні, що доставляють вантажі і людей по потрібних точках. Чи правильно буде якщо Україна стане частиною цього сильного союзу? Риторичне питання, чи не так?А мені досі не зрозуміло, якщо Україна, є таким важливим органом , чому вона стала заручником всіх членів єдиного європейського організму, хоча всі повинні турбуватися про те, щоб серце і його судини були здорові і не привели до загибелі організму. Навколо відбуваються страшні речі. Хоча, я і живу, слава богу, у мирному містечку Запорізької області, але не можливо просто кожен день жити і бути байдужим, до тих подій, які відбуваються по всій Україні. Бідна моя Україна. Ти завжди така невтомна,терпляча. Завжди радієш,що жива та зряча. І все мариш, мариш про краще,бо більше нічого не залишається робити. Що тільки з тобою не хочуть зробити. Одні ділять твоє серце на безліч частин, інші хочуть позбутися тебе. Хто як. Але нікому не цікаво,що дістанеться тобі, хіба тільки дрібні залишки. В цьому світі все взаємопов'язано. I я не розумію, чому ніхто досі не усвідомив, що Україна це не окрема частина якойсь країни, від якої так легко можна позбутися? Ні, це зовсім не так. Я вже говорила про це, але ще раз повторюся. Україна - це серце Європи. І не можна її розірвати по шматочках. Варто цьому серцю зупинитися, і все миттєво зруйнується. Прошу вас не знищуйте серце. Серце України дає життя усій Європі. Потрібно щоб в кожному з нас горів вогник жаги допомогти один одному, разом долати труднощі. І якщо ми будемо всі разом діяти, тоді буде дуже потужна непереможна сила. І тоді нам не доведеться нікуди виїжджати, ми самі будемо прагнути жити по-європейськи. І я впевнена, що так і буде, якщо ми будемо діяти всі разом. Головне не сидіти на дивані і твердіти, що все погано, а просуватися тільки вперед, нехай навіть здійснивши багато помилок. Головне рухатися. Рух це життя. І якщо ти рухаєшся, значить ти живеш!  
  Однак, щоб бути з усіма на рівних, нам безумовно потрібно розвиватися і ще раз розвиватися. Просувати свою країну вперед і тільки так, ми досягнемо справжніх успіхів. Разом ми сила найпотужніша. Головне, щоб ні у кого не згас той вогонь віри і надії в душі! Найстрашніше – це байдужість. Моя хата скраю! Не треба так. Ось як тільки кожен українець проведе реформи в своїй голові, душі та в своєму серці, тільки тоді ми справді станемо європейською державою.